28 липня відбулося традиційне свято села Воловодівка
«Пахне рідне село: і цвітінням лугів, і роздоллям небес,
і піснями гаїв, і полями, де сонячне світить чоло –
пахне цвітом село…»
Щорічно за традицією, 28 липня, мешканці села Воловодівки відзначають День села. Саме в цей день з'їжджаються до свого рідного куточка люди, які тут народилися, виросли, де відчули справжню материнську ласку та турботу, цінні поради батька.
Ведуча Софія Мендусь з приємністю оголосила про початок свята.
Із теплими словами до своїх односельців звернулася виконуюча обов’язки старости села Воловодівка та хутора Шевченка Небожак Галина Іванівна. Вітаючи односельчан зі святом, Галина Іванівна, подякувала тим людям, які небайдужі до проблем громади та беруть активну участь у житті села, зокрема, тим, хто допомагав під час підготовки до святкування. Також, побажала селу розквіту, міцного здоров’я та добробуту громаді, наголосивши, що такі свята дають людям надію на краще життя і спонукають вірити в себе і у свої можливості.
Концертна програма відбулася за участю місцевих аматорів Чернати Інни та Володимира, учениць Воловодівської школи: Мендусь Наталі, Небожак Олександри, Кузьменко Наталії; народного аматорського козацького ансамблю української пісні «Козачка» та фіналістки телепроекту «Голос діти», переможниці обласного конкурсу «Людина року» в номінації «Обдарованість» Владислави Смоліни села Камянка Липовецького району, які вітали земляків поетичними рядками та музичними композиціями, присвяченими як і Україні, і рідному краю, і рідним батькам.
Розвагою для наймолодших гостів свята стали, стрибки на батутах, розіграші призів, лотереї, а також гарно розмальовані дітки Розворою Тамарою Василівною.
Усі присутні пригощалися смачною рибною юшкою , пловом , свіжоспеченим хлібом та пиріжками.
Передати словами, емоції які вирували на святі – просто неможливо.
Свято закінчувалось, та людям не хотілося розходитись по домівках, адже позитивні емоції і радість переповнювали кожного, хто завітав цієї погожої днини в Воловодівку на свято. Хочеться вірити, що проведення такого свята і надалі залишиться доброю традицією.
Коли сонечко вже пішло на спочинок, всі присутні досхочу могли повеселитися на дискотеці проведеною Володимиром Губріян та Мар’яною із с.Зозів.
Свято вдалося! З легкою втомою селяни задоволенні та щасливі не поспішаючи йшли додому, аби завтра знову приступити до важкої щоденної праці. «Село живе допоки пісня лине», – запам’яталися слова однієї присутньої на святі бабусі. І таки правда.
Добро віддячується добром. Тож робімо добрі вчинки, допомагаємо один одному. І куди б не закинула нас доля, не забуваймо про своє рідне село.
